Оригинал ТОЛ"Хто? Хто я? Хто?
Я інколи псих, інколи потвора, інколи янгол, інколи ніхто я…
Зовнішній вигляд… Буде погано! Відчуваю погляд!
Соромно! Стискаю зуби, опускаю очі.
Спокою не маю, нічого не маю, нікого поруч.
Ніщо не зупиняє. Я шаленію.
Блим! Я знову стрибаю, знову співаю
Знову я заграю, знову починаю свою гру.
Вигадую правила сам, порушаю їх сам
Дозволяю їх дотримуватися собі
Сам - сам - сам …
Ти не відчиняйся переді мною
Я можу обернути проти тебе те, що взнаю те, що висновки.
Те, що висновки про твою душу, про твої очі
Про твоє серце, про твоє існування.
Я інколи потвора, а тобі має бути гірше…
Мені не важко бути, мені не важко жити
Мені не важко образити, але навіщо…
"Хто? Хто я? Хто?
Я інколи псих, інколи потвора, інколи янгол, інколи ніхто я…
Янголом бути не важко, янголом бути просто
Янголи постійно поруч, янголи, можливо, цікаві.
Літають, зберігають, допомагають
Постійно розмовляють іноді лишають, кидають тупо.
Навіщо мені бути? Навіщо мені крила?
Навіщо розмовляю, я кидаю іноді - навіщо?
Чому я маю зберігати те, що не допоможе мені?
Бо...
Я інколи псих, інколи потвора, інколи янгол, інколи ніхто я…
Хто? Хто я? Хто?
Плачу!!! Не соромно.
Страшно гидко. Гидко й пусто …
Я не відчуваю своє тіло, свою силу…
… моє відображення - ЖАХ!!!
Хто? Хто я? Хто? Постійно питаю у себе.
Хто? Хто я? Хто? Дізнатися хочу.
Але для того не роблю нічого
Ніяких рухів, ні якого терпіння, не розумію чому я...
Я інколи псих, інколи потвора, інколи янгол, інколи ніхто я…
Хто? Хто я? Хто?"
Я косплею Гугл Транслейт. Ибо захотелось.
"Кто? Кто я? Кто?
Я иногда псих, иногда урод, иногда ангел, иногда никто я.
Внешний вид... Будет плохо! Ощущаю взгляд.
Стыдно! Сжимаю зубы, опускаю глаза.
Спокойствия не имею, ничего не имею, никого рядом.
Ничто не останавливает. Я в неистовстве.
Блым! Я опять прыгаю, опять пою.
Опять сыграю, опять начинаю свою игру.
Придумываю правила сам, нарушаю их сам.
Позволяю себе их придерживаться.
Сам - сам - сам …
Ты не открывайся передо мной
Я могу обернуть против тебя то, что узнаю то, что будет выводами.
То, что будет выводами про твою душу, про твои глаза,
Про твое сердце, про твое существование.
Я иногда урод, а тебе должно быть хуже.
Мне не сложно быть, мне не сложно жить,
Мне не сложно обидеть, но зачем?
Кто? Кто я? Кто?
Я иногда псих, иногда урод, иногда ангел, иногда никто я.
Ангелом быть не сложно, ангелом быть просто.
Ангелы постоянно рядом, ангелы, возможно, интересные.
Летают, сохраняют, помогают.
Зачем мне быть? Зачем мне крылья?
Зачем разговариваю я,бросаю иногда - зачем?
Почему я должен сохранять то, что не поможет мнеі?
Потому что...
Я иногда псих, иногда урод, иногда ангел, иногда никто я.
Кто? Кто я? Кто?
Плачу! Не стыдно.
Страшно противно. Противно и пусто.
Я не чувствую своего тела, свою силу.
Мое отражение - Ужас!
Кто? Кто я? Кто? Постоянно спрашиваю у себя.
Кто? Кто я? Кто? Узнать хочу.
Но для этого ничего не делаю.
Никаких движений, никакого терпения, не понимаю почему я...
Я иногда псих, иногда урод, иногда ангел, иногда никто я?
Кто? Кто я? Кто?"
Оказывается, способна думать на родном языке.
Навіщо намагаєшся впевнити мене, що то не є сон? Чи від того мені покращає? Чи від того стане мені легше? Я сама не знаю, проте здається мені, що ти помиляєшся. Я живу у своєму казковому світі. Так, можливо не з поні та метеликами, бо у кожного своя казка. Можливо, та чого вже там, я впевнена, що моя казка відрізняється від загальноприйнятої. І все ж це Казка. Моя Казка. Мій дивний сон. За який я все життя розплачувалася їх відсутністю. Заплючив очі - розплющив очі. Одна мить. Звісно, хотілося більшого. Часто повторювана фраза. Чи людині не завжди хочеться більшого? Ось прийшло сновидіння. Ні, Сновидіння. Мені приємно так називати його, але якщо бажаєш змінити на галлюцинації, будь ласка, я не проти.
- Тобі б треба зробити самосприйняття козирем.
- Але чи захочу я тоді самовдосконалення?
- Чи зараз ти не відчуваєш у собі бажання і прагнення до нього?
- Зараз в мене тільки одне бажання. Тихо мирно сконати у сновидінні, так і не просинаючись, адже тягнеться воно, різними етапами, вже скоро рік.
Поки що мій козир - говорити про бажання сконати із ідеальним умиротворенням та дійсним виразом любові до всього світу на обличчі. Інших немає. Де взяти те прагнення до самовдосконалення? Звідки виколупати силу волі для цього потрібну? Одне щастя - є кому присвятити. Я просто повірю у те, що й присвячувати буде що.
Це мій сон. Тут мої правила. І ти не зможеш впевнити мене у зворотньому.